Закарпатські студенти мають можливість навчатися у Словаччині, зокрема у Центрально-Європейському університеті м. Кошице та здобути вищу освіту за європейськими стандартами. Однією з цілей Центрально-Європейського університету є підвищення якості освіти, культури, знань і ступеня освіченості. Навчальний заклад пропонує повний курс університетської освіти за сучасними, спеціалізованим і акредитованим напрямами підготовки. В рамках освітніх програм студенти можуть вивчати напрям “Міжнародні відносини” (ступеня – бакалавр і магістр) і напрям “Менеджмент раціонального природокористування” (ступеня – бакалавр, магістр і кандидат наук). Адміністративні послуги університету і процес надання освітніх послуг у сфері вищої професійної освіти забезпечує некомерційна організація Центрально-Європейський Університет в м.Скалице, що отримала державну ліцензію на право ведення освітньої діяльності як приватний вищий навчальний заклад з найменуванням «Центрально-Європейський Університет в Скалице». Підготовка студентів за однаковими освітніми программами в даний час проводиться у двох навчальних підрозділах: у м Кошице та м Скаліца.
Студенти, що навчаються за програмою «Міжнародні відносини» вивчають предмети, після вивчення яких випускник може продовжити свою освіту за програмами магістерської підготовки або претендувати на кваліфіковану посаду відповідно з отриманою спеціальністю. Зміст освітньої програми складено таким чином, щоб її випускник орієнтувався в основних поняттях політології, економіки, історії, міжнародних відносин, економічної географії, дипломатії та права, особливо права внутрішньодержавного, міжнародного та європейського.
Випускники бакалаври за спеціалізацією «Міжнародні відносини» можуть обіймати посади переважно в наступних областях:
- в державних органах Словацької Республіки, орієнтованих на міжнародне співробітництво, таких як Міністерство закордонних справ, дипломатичні і консульські установи СР за кордоном;
- в міжнародних організаціях, членом яких є Словацька Республіка;
- в структурах державного управління і самоврядування;
- в державних і неурядових організаціях, що займаються міжнародною діяльністю.
За даними профільного міністерства України, приблизно 37 тис. українських студентів здобувають освіту за кордоном. Зближення стандартів в освіті, імплементація положень Болонської декларації, полегшення доступу до інформації про можливості освіти, спрощення процедури надання віз студентам і науковцям сприятиме збільшенню цієї кількості.
Навчання протягом усього життя. Важливою умовою інтегрування вищої школи в європейський освітній простір залишається рівень мобільності студентів, сприяння європейському співробітництву в забезпеченні якості. Ще однією парадигмою інтеграції у європейський освітній простір є створення умов для навчання протягом усього життя. Навчання протягом усього життя є істотним елементом Зони європейської вищої освіти. У майбутній Європі як суспільство, так і економіка засновані на знаннях, тому стратегія навчання протягом усього життя повинна стати віч-на-віч із проблемами конкурентоспроможності та використання нових технологій, поліпшення соціальної єдності, рівних можливостей і якості життя. Відмітимо, що якість – основна умова для довіри, доречності, мобільності, сумісності та привабливості Зони європейської вищої освіти.
Будапештсько-Віденська декларація. У плані реалізації вищенаведених програмних положень, які слід враховувати в процесі інтегрування до європейського простору освіти, привертають увагу положення Будапештсько-Віденської декларації 2010 року. У названому документі офіційно проголошено створення Європейського простору вищої освіти і зазначається, що: закладено перспективу створення у 2010 році конкурентоспроможного та привабливого Європейського простору вищої освіти, в якому вищі навчальні заклади, за підтримки відданих викладачів і студентів, можуть здійснювати свої різноманітні місії у суспільстві знань; і в якому студенти, користуючись перевагою мобільності, з безперешкодним і справедливим визнанням кваліфікацій, можуть знайти найбільш підходящу траєкторію отримання освіти.
Декларація відзначила необхідність коректив і подальшої роботи за участі працівників вищих навчальних закладів і студентів на європейському, національному і особливо інституційному рівнях для побудови Європейського простору вищої освіти; − треба збільшити зусилля для завершення реформ, які вже проводяться, щоб надати можливість студентам і викладачам бути мобільними, поліпшити викладання та навчання у вищих навчальних закладах, підвищити можливості працевлаштування випускників, а також забезпечити якісну вищу освіту для всіх;
− слід збільшити зусилля в контексті соціального виміру для забезпечення рівних можливостей отримання якісної освіти, звертаючи особливу увагу на мало представлені групи;
− необхідно запровадити додаткові методи роботи, такі, як взаємне навчання, навчальні візити та іншу діяльність для поширення інформації.
Сьогодні однозначно можна констатувати, що суспільство, яке не здатне створити належних умов для розвитку науки і знань у широкому розумінні цього слова, не має перспективи. Але такі умови, які б сприяли розвитку науки і освіти, не повинні зводитися до формування ринкового середовища, більше того, не можна кидати в ринкове середовище ці важливі сфери не захищеними з боку держави. Адже відомо, що наука і освіта – неринкові галузі. Вони найбільш вразливі в ринковому середовищі. Особливо це стосується фундаментальних наук, розвитком яких, до речі, ми заслужено пишалися в недалекому минулому. Ця сфера вимагає постійної уваги і підтримки з боку держави, адже в умовах ринку формування інтелектуального капіталу нації – одна з головних функцій держави. Реалізуючи положення зазначеного документу, МОНМС України мало б здійснювати послідовні кроки з впровадження механізму надання вузам освітніх послуг.
Взаємне визнання дипломів – важлива умова, яка забезпечує побудову та функціонування єдиного ринку праці Європейського Союзу. Всередині ЄС взаємне визнання дипломів забезпечує гарантовані Маастрихтським договором свободу руху осіб, свободу надання послуг і свободу заснування компаній. За своєю метою визнання дипломів поділяють на два типи: визнання для академічних цілей і професійне визнання. Академічне визнання дипломів здійснюють для навчання. Оскільки кожна держава – член Європейського Союзу – сама вирішує, яким чином організувати свою систему освіти, та встановлює вимоги до якості навчальних програм, на рівні ЄС визнання дипломів не відбувається. Дипломи визнають на рівні університетів. Для полегшення цієї процедури ініційовано Болонський процес, який має на меті уніфікувати системи освіти. Існують також певні програми визнання кваліфікацій (зокрема ERASMUS), однак участь у них суто добровільна. Хоча Україна є учасницею Болонського процесу і стороною Лісабонської конвенції про визнання дипломів про вищу освіту в європейському регіоні від 1997 року, однак це не означає, що дипломи українських вищих навчальних закладів за кордоном визнають автоматично.
Навчальні заклади Європейського Союзу висувають свої вимоги до закордонних дипломів, і в кожному окремому випадку відповідність цим вимогам потрібно доводити. Професійне визнання дипломів у ЄС здійснюють для подальшої професійної діяльності, пов’язаної з отриманим дипломом. Здебільшого на рівні ЄС не існує єдиних вимог до професійного визнання дипломів: працедавці в кожній державі здійснюють таке визнання за своїм бажанням. Визнання таких дипломів регулюється самим ринком праці в кожній країні. Це відповідає принципам вільного руху осіб, надання послуг і заснування компаній. Однак із цього правила є винятки, що стосуються певних професій, які потребують спеціальної процедури визнання дипломів, – інакше особа не матиме права здійснювати професійну діяльність в іншій державі, яка належить до ЄС. Заслуговує на особливу увагу проблема синхронізації (адаптування) законодавчої бази України до вимог, що існують в країнах ЄС, і навпаки. Професії, до яких існують спеціальні вимоги в Директивах ЄС про визнання дипломів, потребують проходження певних процедур в країні-члені ЄС, де особа вирішила займатися відповідною діяльністю. Такими процедурами можуть бути здійснення практики з певної професії в країні прибуття впродовж визначеного періоду та проходження кваліфікаційних іспитів (щодо адвокатської діяльності). Проте щодо таких професій не існує автоматичного визнання кваліфікації. У кожному окремому випадку спеціально уповноважені органи країни визначають, чи допускати особу до відповідної професійної діяльності. Визнання кваліфікації означає, що особа має право провадити професійну діяльність на тих самих умовах, що й громадяни країни прийняття. Однак це не означає, що її диплом рівнозначний національному диплому цієї країни.
Між Україною та ЄС не існує угод, що регулювали б здійснення професійної діяльності в тих галузях, щодо яких у ЄС діє спеціальна процедура визнання дипломів. Тому громадяни України не мають права практикувати ці професії у країнах-членах ЄС. Щодо решти професій, здійснення яких не врегульовано на рівні ЄС, визнання дипломів українських навчальних закладів відбувається відповідно до нормативних актів країн-членів і згідно з бажанням працедавців. Жодних заходів сприяння цьому визнанню ЄС не здійснює. Взаємне визнання документів про освіту, наукові ступені і вчені звання здійснюється також на підставі двосторонніх міжурядових угод, і хоча Україна має такі угоди з 24 країнами світу, серед них європейських країн лише шість: Болгарія, Польща, Румунія, Словаччина, Угорщина та Франція (лише щодо визнання наукових і вчених ступенів).
Серед головних чинників, що негативно впливають на мобільність українських студентів, є:
• недостатній рівень фінансового забезпечення розвитку мобільності студентів;
• слабка підтримка спрощення візового режиму для студентів;
• низький рівень інформаційного забезпечення студентів щодо можливості й умов навчання у вищих навчальних закладах Європи;
• низький рівень підтримки Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України мобільності студентів через надання грантів;
• обмежений доступ українських громадян до грантів країн-членів ЄС.
Збільшення освітнього потенціалу України можливе через здобуття освіти європейського зразка та професійного досвіду українцями (у тому числі знання іноземних мов), поліпшення якості освіти внаслідок зближення освітніх норм і стандартів України з європейськими. Українські експерти пропонують державі перетворити «відплив мізків» на «експорт кадрів», що дасть змогу максимально ефективно використати науковий потенціал країни і підтримати її систему освіти. Привабливою особливістю моделі «експорту кадрів» є створення «наукової діаспори»: своєрідної організації вихідців з України, які працюють за кордоном і допомагали б українським студентам та аспірантам, що їдуть навчатися закордон, а також давали консультаційну допомогу українським науковим і державним інституціям.
Ще одним кроком на шляху взаємного визнання дипломів стала можливість випускників вищих навчальних закладів отримувати додаток до диплома європейського зразка. Додаток європейського зразка (DIPLOMASUPPLEMENT) надає можливість об’єктивно оцінити кваліфікацію (ступінь) освіти, здобуту випускником вищого навчального закладу України. Він містить інформацію про отриману кваліфікацію та навчальні досягнення випускника, необхідну для забезпечення міжнародної зрозумілості та визнання отриманого випускником диплома про вищу освіту. Важливим фактором отримання дипломів, які будуть визнаватися в інших країнах, залишається навчання українських студентів у провідних вищих навчальних закладах Європи, Росії та США.
Для позитивного вирішення проблем визнання в країнах Європейського Союзу дипломів України необхідно усунути гальмівні чинники євроінтеграції вищої школи, які можна сформулювати таким чином:
1) оновлення законодавства про вищу школу має відбуватися на основі узгодженої національної концепції якісної вищої освіти, сумісної з освітою країн ЄС. В іншому разі виникає реальна небезпека прийняття неякісного, суперечливого законодавства, і до того ж сам процес законотворчості буде ускладненим та уповільненим. Тобто до формулювання частино конкретних законодавчих норм необхідно визначитися із загальноконцептуальними положеннями щодо вищої освіти;
2) розроблення національної системи кваліфікацій, узгодженої з європейськими кваліфікаційними рамками для ЄПВО, та навчання впродовж життя також потребують в якості обов’язкових умов попереднього повсюдного прийняття компетентного і кредитного підходів та формулювання на їх основі змісту і форм вищої освіти, визначення моделей фахівців, способів моніторингу та оцінювання освітнього результату. Саме застосуванням зазначених підходів можна зацікавити і об’єднати для ідентифікації якісних характеристик вищої школи усі сторони – студентів, випускників, роботодавців, викладачів, урядовців;
3) очевидним і найбільш серйозним фактором низької якості вітчизняної вищої освіти слід визнати непомірно (відносно реальних ресурсів і резервів) велику, деформовану мережу вищої школи, що склалася за роки незалежності країни без урахування реальних можливостей і потрібної доцільності.
